народити
Смотреть что такое "народити" в других словарях:
народити — НАРО|ДИТИ (1*), ЖОУ, ДИТЬ гл. Снести (о яйцах): ѥсть ѹбо птица злонрава сущи. ѥгда ѹбо наро(д)ть ˫аица то во инѣхъ птиць гнѣзда и ˫аица сво˫а износить Пал 1406, 21в … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
народити — I = народжувати 1) (кого про жінку / самицю тварини дати життя дитині чи дітям / маляті чи малятам), родити, у[в]родити, породити, спородити, знайти; сповити; вивести, виводити (про тварину); привести, приводити, принести, приносити, виплодити,… … Словник синонімів української мови
народити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
понароджувати — ую, уєш, док., перех. Народити кого небудь (про багатьох); народити багатьох (не за один раз) … Український тлумачний словник
поприводити — джу, диш, док., перех. 1) Привести кого небудь (про багатьох); привести багатьох. Поприводити до присяги. 2) розм. Народити маля (про багатьох тварин); народити багатьох (не за один раз) … Український тлумачний словник
народ — Общеслав. Производное от народити, преф. производного от родити. См. рождать. Ср. племя, люди … Этимологический словарь русского языка
бездітний — а, е. Який не має власних дітей. || тільки ж. Яка не може народити дитину; безплідна … Український тлумачний словник
бездітниця — і, ж. 1) Жін. до бездітник. 2) Жінка, яка не може народити дитину … Український тлумачний словник
жеребна — прикм. Про кобилу, яка має народити лоша … Український тлумачний словник
знаходити — джу, диш, недок., знайти/, знайду/, зна/йдеш і рідко ізнайти/, найду/, на/йдеш; мин. ч. знайшо/в і рідко ізнайшо/в, шла/, шло/; док., перех. 1) Шукаючи, виявляти кого , що небудь десь. || Виявляти, відкривати внаслідок спеціальних розвідок,… … Український тлумачний словник